Магдебурзьке право являло собою скодифіковані у ХІІІ ст. норми звичаєвого права і судові ухвали німецького міста Магдебурга, перейняті згодом багатьма містами Німеччини, Чехії, Угорщини, Польщі, Литви, України та Білорусії.


Виставка присвячена 515-ій річниці з часу надання Києву Магдебурзького права.
Працює з 10.00 до 17.00
Вихідні: неділя, понеділок.
Адреса:
04070, Україна, м. Київ,
Андріївський узвіз, 5/31

Поділ Козак Андріївський Андреевский Подол

Магдебурзькі привілеї гарантували київським міщанам, ремісникам та купцям виборне самоврядування, незалежність від суду та влади феодалів, автономне судочинство, пільгову стратегію оподаткування, власності на землю, розвитку ремесла і торгівлі. За цим правом міщанство переводилось на окремий суспільний стан, який мав свої органи самоуправління. Таким органом у великих містах був магістрат (міська рада), що зазвичай складався з війта, його помічників (бурмистрів) і двох колегій – ради (райці, ратмани, радники) і лави (лавники, засідателі), яких обирала громада загальним прямим таємним голосуванням. Магістрат керував справами міської адміністрації, суду, господарства, фінансів, поліції тощо. Магдебурзька юрисдикція поширювалась тільки на територію Нижнього міста (Подолу)

Переяславська угода 1654 р. підтвердила чинність Магдебурзького права як “давніх прав” українського народу в містах Гетьманщини: Києві, Чернігові, Переяславі, Стародубі, Ніжині, Острі, Козельці, Погарі, Почепі, Мглині, Новгород-Сіверську і Полтаві. Проте у зв”язку з ліквідацією автономії України в кінці ХVІІІ – на поч. ХІХ ст. самоуправа міст почала занепадати. Царським указом 1831 р. Магдебурзьке право було скасоване для всіх міст України. Київ позбувся магдебурзької автономії у 1834 р.

Майже 400 експонатів з фондів Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» документують 300-річну історію міста, від перших жалуваних грамот поч. ХVІ ст. і до горезвісного указу Миколи І 1834 р., яким магдебурзька автономія була скасована. На виставці представлено археологічні знахідки, автентичні рукописні пам”ятки ХVІІІ – поч. ХІХ ст., твори іконопису, нумізматичні та філокартичні матеріали, рідкісні взірці декоративно-ужиткового мистецтва, а також вироби та знаряддя гончарів, ткачів, металообробників, склоробів ХVІІ-ХVІІІ ст., інтереси яких захищалися магдебурзькими привілеями.

Відвідувачі дізнаються про укорінення Магдебурзького права на київському терені, про устрій і діяльність управлінських органів міста, про ресурси самоуправління і дієві механізми контролю і суду з боку громади, про непрості взаємини міської влади з державною воєводською адміністрацією, а суб”єктів Магдебурзького права – з представниками інших юридик, про нищення демократичних принципів самоврядування російськими самодержцями.

Експозиція має чіткі проекції в сьогодення. Адже ратифікувавши Європейську хартію самоврядування і здекларувавши себе часткою європейського універсуму, Україна має ще багато невирішених проблем у створенні суспільства з європейськими цінностями. Умінню вільно мислити, виборювати і захищати механізми саморозвитку міста і соціуму можуть допомогти життєздатні традиції київського самоуправління європейського зразка, які, на жаль, для більшості наших сучасників – терра інкогніто.