Михайлівський Золотоверхий собор було засновано в 1108-1113 рр. онуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславовичем. Архітектурно-художній ансамбль монастиря остаточно сформувався в добу бароко та класицизму. У ХVІІІ – ХІХ ст. було побудовано дзвіницю, трапезну, мури з Економічною брамою та корпуси келій.

Музей працює з 10.00 до 17.00
Вихідні: понеділок.
Адреса:
01001, Україна, м. Київ,
вул. Трьохсвятительська,6
Тел.: (044) 278-70-68; (044) 278-70-71

#Михайлівський Золотоверхий Собор Михайлівський Золотоверхий Собор Михайлівський Собор Михайлівський Золотоверхий монастир Михайлівський Золотоверхий Собор Михайлівський Золотоверхий Собор

У 1934 р. у зв‘язку з перенесенням столиці Радянської України з Харкова до Києва, було затверджено проект Урядового центру, яким передбачалося знесення комплексу Михайлівського Золотоверхого монастиря, Трьохсвятительської церкви, будинку Присутствених місць, пам‘ятника Богдану Хмельницькому, Софійської дзвіниці. 14 серпня 1937 р. о 9 год. вечора Михайлівський собор висадили в повітря. На місці вибуху, за газетним повідомленням, залишилось “20 тисяч тонн сміття”.

Одним з перших кроків незалежної України в 1995 р. став Указ Президента про відтворення видатних пам‘яток історії та культури – Михайлівського Золотоверхого монастиря та Свято-Успенського собору Києво-Печерської лаври і розпорядження голови Київської міськдержадміністрації О.Омельченка про відродження цих святинь. У 1999 році Михайлівський Золотоверхий собор, історичну пам‘ятку світового значення, одну з найважливіших архітектурних домінант історичного центру Києва, було відновлено.

У 1998 році було створено Музей історії Михайлівського Золотоверхого монастиря, що функціонує на правах відділу Державного історико-архітектурного заповідника “Стародавній Київ”. Його експозиція покликана зберегти для нащадків уроки і звершення унікального відбудовчого процесу, відновити зв‘язок національної духовної культури минулих епох з сучасним світом. В експозиції Музею послідовно простежуються основні етапи історії Михайлівського монастиря від часу заснування і до відновлення у незалежній Україні, їх суголосність долі Української Церкви, роль монастиря у духовному і культурному розвитку Києва, доля мистецької спадщини зруйнованої святині, етапи його відбудови.

Найціннішу частину музейного зібрання представляють пам‘ятки монументального давньоруського мистецтва ХІ-ХІІ ст., що засвідчують високий рівень розвитку художньої культури доби Київської Русі. Увагу відвідувачів привернуть 11 фрагментів автентичних михайлівських фресок ХІІ ст., що першими з михайлівських раритетів в рамках реалізації програми по реституції українського культурного надбання повернулися на батьківщину з Державного Ермітажу (Сан-Петербург).

У центрі експозиції першого залу Музею – найстародавніший експонат музею – шиферна плита ХІ ст. зі святим вершником (113х153 см), відкрита під час археологічних досліджень території монастиря в 1997 р. Цей плоскоріз є іконографічним варіантом двох уже відомих михайлівських рельєфів, які експонуються у Третьяковській галереї в Москві та в Софійському соборі в Києві.

Михайлівський монастир

Серед цінних надбань Музею – знахідки з археологічних розкопок території Михайлівського монастиря 1994-1999 рр.: унікальні залишки архітектури та опорядження Михайлівського собору, рідкісні предмети монастирського устаткування (полив‘яна курильниця ХІ-ХІІ ст.), а також речі з грошово-речового скарбу, знайденого за апсидами собору в 1997 р. (срібні монетні гривні київського типу, срібний плетений браслет зі звірячими голівками, золоті каблучки, трьохнамистинні скроневі кільця, ланки золотого браслета зі вставками з прозорого скла). Непересічними свідченнями різних ділянок життя монастиря ХVІ –ХVІІІ ст. сприймаються колекція срібних хрестиків, добірка пічних кахлів, в тому числі пічний кахель із зображенням архістратига Михаїла, колекція полив‘яного посуду, побутові вироби з металу тощо із заповідного культурного шару Михайлівської гори.

Знаковим експонатом Музею став мідний позолочений горельєф архістратига Михаїла з чільного фронтону собору – довершений витвір київської школи металопластики ХVІІ-ХVІІІ ст., що чудом уцілів під час знищення пам‘ятки.

У центрі залу на високому подіумі встановлено один із найатрактивніших експонатів музею – срібну карбовану гробницю – раку для святих мощей Великомучениці Варвари, подаровану Михайлівському Золотоверхому монастирю гетьманом Іваном Мазепою в 1701 р. Чудотворні мощі вмц. Варвари Іліопольської, що прийняла мученицьку смерть за віру в 306 р., творили славу Михайлівському монастиреві, притягуючи паломників з найвіддаленіших куточків країни.

Спорудження барокових іконостасів для Михайлівського собору припадає на ХVІІ-ХVІІІ ст., коли церковне різьбярство на Україні сягнуло найвищої досконалості. У 1718 р. коштом керманича держави І.Скоропадського встановлено іконостас головного храму. Справжньою окрасою експозиції Музею сприймаються срібні Царські врата з Михайлівського Золотоверхого собору.

Михайлівський собор

Срібні, визолочені, з іконами і накладними прикрасами, вони були виготовлені в 1811 р. коштом монастирської братії. Колекція музею дозволяє проекспонувати також іконостасну колонку ХVІІІ ст. з різьбленим мотивом виноградної лози та дерев‘яні Царські врата ХVІІІ ст. Різьблені стулки пам‘ятки прикрашають шість овальних медальйонів. На верхніх чотирьох – виразно прочитуються образи євангелістів, трактовані у козацькому стилі.

У Музеї можна побачити портрети київських митрополитів і гетьманів, настоятелів і донаторів монастиря, стародруки і богослужбові видання ХVІІІ та ХІХ ст. (деякі з яких згідно з каталогами були представлені в книгозбірні Михайлівського монастиря), філокартичні та образотворчі матеріали, які засвідчують колосальний естетичний і виховний потенціал Михайлівського храму.

Поруч з автентичними михайлівськими пам‘ятками не поминімо увагою типологічні предмети релігійного культу: хоругви, підсвічники, лампадки, курильниці, потири, хрести, твори іконопису, зразки священицького облачення ХVІІІ – ХІХ ст. В них тіні монастиря, його ритуалів, звичаїв, чернечого благочестя і подвижництва, яке найповніше виражало саму суть християнської ідеї. У невеличкій добірці євхаристійного посуду привертає увагу потир з кришкою, датований 1762р., та потир ХІХ ст. з ложечкою (або лавиною) для подавання вірним Пресвятого Тіла і Крові Господньої.

Знаковим експонатом Музею став мідний позолочений горельєф архістратига Михаїла з чільного фронтону собору – довершений витвір київської школи металопластики ХVІІ-ХVІІІ ст., що чудом уцілів під час знищення пам‘ятки.

У центрі залу на високому подіумі встановлено один із найатрактивніших експонатів музею – срібну карбовану гробницю – раку для святих мощей Великомучениці Варвари, подаровану Михайлівському Золотоверхому монастирю гетьманом Іваном Мазепою в 1701 р. Чудотворні мощі вмц. Варвари Іліопольської, що прийняла мученицьку смерть за віру в 306 р., творили славу Михайлівському монастиреві, притягуючи паломників з найвіддаленіших куточків країни.

Алармічним курсивом у експозиційній розповіді подано унікальні фотографії демонтажу мозаїк Михайлівського собору, процесу його руйнування, фотомартиролог вчених і діячів культури, що піднялися на захист духовного спадку Києва, матеріали воєнної і повоєнної “одіссеї” михайлівського художнього набутку.

унікальні фотографії

Окремий розділ представляє варіанти проектних рішень реконструкції монастирського ансамблю, копії збережених мозаїк та фресок як високохудожніх взірців давньоруського мистецтва, ескізи відновлення розписів собору, фото- та кінолітопис відбудови.

Знайомство з експозицією завершується на оглядовому майданчику монастирської дзвіниці, звідки відкривається незабутня панорама Києва.