«Если говорить о музыке, то камертонов есть два: один “ля” — им пользуются чаще оркестранты, другой — “до”. Его носят с собой хоровики, вокалисты. Эти тональности для всего мира одинаковы. Но сами по себе они лишены смысла, ибо только воссоздают звук, подобно арфе, на которую дышит ветерок. Это еще не музыка. Сначала душа — потом звук».
З книги спогадів І.С.Козловського «Музыка – радость и боль моя»

24 березня виповниться 117 років видатному тенору, легенді оперної та камерної музики, лауреату найвищих державних нагород СРСР, народному артисту України Івану Семеновичу Козловському. Незважаючи на те, що майже все життя співак прожив у Москві він ніколи не забував Україну і не поривав з нею зв`язків – арії з опер С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, українські народні пісні та різдвяні колядки, пісні на вірші Т.Шевченка, Л.Глібова були в його репертуар/і За ініціативою співака на його батьківщині в селі Мар’янівка Васильківського району була відкрита музична школа, де він створив дитячий симфонічний оркестр та виступав з хором учнів.
Вшановуючи пам`ять видатного співака 28 березня на будинку «Келій півчих архієрейського хору» відбудеться урочисте відкриття пам`ятної дошки – в цих стінах, навчаючись у школі при Михайлівському Золотоверхому монастирі в Києві, семирічний хлопчик І.Козловський почав свій шлях вокальних тріумфів. В цих стінах вчитель музики, звернувши увагу на його надзвичайний талант, на дивовижну чистоту голосу, невпинно повторював, що покликанням Івана може бути тільки СПІВ.